айбільше число священних критичних тварин дісталося «Фаусту»: за чоловічу роль другого плану (Антон Адасінський), за сценарій (Юрій Арабов), за режисуру (Олександр Сокуров) та як кращому фільму (разом з режисером приз отримав продюсер Андрій Сігле). Два «Слона» відійшли до фільму Василя Сигарева «Жити»: за роботу оператора (Алішер Хамідходжаев) і за жіночу роль другого плану (Ольга Лаптєва). Молоді критики, у розпорядження яких відтепер виділений один «Білий слон», визнали кращим фільмом «Я теж хочу» Олексія Балабанова.

«Білий слон» за найкращу роботу художника присуджений Сергію Февралеву («Орда»), за кращу музику - Анджей Петрас («Оповідання»), за кращу головну жіночу роль - Марії Шалаєвої («Я буду поруч»), за кращу головну чоловічу роль - Володимиру Свірський («В тумані»). Кращим дебютом визнано фільм Георгія Параджанова «Усі пішли», кращим документальним фільмом - «Антиподи» Віктора Косаківського, кращим анімаційним - «Пішта їде» Соні Кендела. Премії імені Мирона Черненка удостоєна картина Любові Аркус «Антон тут поруч», а приз «Подія року» розділили дві соціально-критичні стрічки: «За Маркса» Світлани Баскова і «Зима, йди» - колективна робота студентів майстерні Марини Розбєжкіної. 

Премія «Білий слон» присуджується за результатами двох турів голосування: в першому турі, який визначає номінантів, голосує необмежене коло кінооглядач, у другому турі - тільки члени експертної ради премії, що обирається правлінням Гільдії кінознавців і кінокритиків. Ця система дозволяє одночасно охопити безліч професійно пишуть про кіно людей і зробити голосування відповідальним.

Але, як не прописувати регламент, поза шорт-листа будь премії завжди залишається скількись цікавих робіт, які набрали трохи менше голосів, ніж номінанти. Так, у першому турі голосування «Спокута» Олександра Прошкіна і «Конвой» Олексія Мізгірєва вагомо фігурували в п'яти номінаціях, «Я буду поруч» Павла Румінова і «Кококо» Авдотьї Смирнової - в трьох, «Зрада» Кирила Серебреннікова - в двох, а в категорії «Кращий дебют» називалася також «Дочка» Наталії Назарової та Олександра Касаткіна (строго кажучи, дебютом в режисурі ця картина є тільки для Назарової). Таким чином, з 60 з гаком фільмів, що вийшли в російський прокат або показаних вітчизняній пресі за преміальний період, в лонг-лист потрапило близько третини, що немало.

Варто підкреслити, що «критичний» Кінорік не збігається з календарним - він вважається з початку грудня одного року по кінець листопада наступного. Це призводить до того, що премія 2012 розглядає деякі фільми 2011 року (так, прем'єра «Фауста» відбулася у вересні минулого року у Венеції, але фільм був вперше показаний російській публіці пізніше і не потрапив в торішній список) і не охоплює ті російські фільми 2012 року, які до теперішнього моменту встигли побачити тільки гості зарубіжних фестивалів, зокрема «Небесні дружини лугових марі» Олексія Федорченка та «Танець Делі» Івана Вирипаєва. Вони будуть включені в список для голосування в 2013 році.

Цікаво, що Олександр Сокуров, отримуючи головну критичну нагороду, назвав кращою картиною «Орду». Так це чи ні, можна сперечатися, але безсумнівно, що «Фауст» і «Орда» виділяються з ряду якісних російських картин минулого сезону і своїм масштабом, і тим, що обидві були визнані вищими досягненнями своїх творців: венеціанський тріумф «Фауста» став для Сокурова вершиною міжнародного визнання, а блиснула на ММКФ «Орда» вивела Андрія Прошкіна в число провідних російських кінорежисерів.